
Дуплексні та супердуплексні сталі
Ферритно-аустенітна дуплексна і супердуплексна сталь
- X2CrNiN23-4
- S32304
- Duplex 2304
- X2CrMnNiN21-5-1
- S32101
- LDX 2101
- X3CrNiMoN27-5-2
- S32900 Duplex
- AISI 329
- 1.4462
- X2CrNiMoN22-5-3
- S31803
- S32205
- 1.4410
- X2CrNiMoN25-7-4
- S32750
- Super Duplex
- 1.4501
- X22CrNiMoCuWN25-7-4
- S32760
- Super Duplex
- X2CrNiMoCuN25-6-3
- S32550
- F61
- Alloy 255
- Super duplex
Іншими словами, це двофазна сталь Cr-Ni-Mo, що містить 21-29% хрому, 3,5-8% нікелю, 0-4,5% молібдену і добавку азоту.
Дуплексні сталі — це кислотостійкі марки, що зберігають високу стійкість до корозії — атмосферної, точкової, міжкристалітної, напруженої, що зберігають на високому рівні міцнісні властивості феритних нержавіючих сталей, а також відносно низький коефіцієнт теплового розширення в порівнянні з аустенітними кислотостійкими сталями, поряд з меншою схильністю до зростання зерен. Визначення «двофазної» сталі рівнозначне наявності «суміші» аустенітної і феритної структур в даному сорті в загальноприйнятій пропорції 50/50. Якщо до стандартної кислотостійкої аустенітної сталі 18/8, в якій міститься 18% хрому і 8% нікелю, додати хром, підвищивши його вміст до 20%, аустенітна структура перетвориться на змішану феритно-аустенітну структуру.
Добавки молібдену, ванадію, титану, алюмінію і кремнію разом з основним елементом хрому сприяють розширенню фази α. У свою чергу, підвищений вміст нікелю діє протилежно — розширює діапазон фази γ. Нікель, що досягає концентрації близько 12% у двофазних сталях із вмістом хрому 20%, викликає утворення аустенітної структури в кислотостійкій сталі. У момент, коли сумарний вміст елементів, що розширюють діапазони фази α, перевищує діапазон еквівалентного вмісту, сталь набуває феритно-аустенітної структури. Додатковим цікавим фактом є те, що сталі зі змішаною структурою, завдяки появі фериту в структурі, є магнітними.
Характеристики дуплексних і супердуплексних сталей
Дуплексні та супердуплексні марки зберігають відповідні механічні властивості в діапазоні температур 250–300 °C. Більш високі температури тривалої експлуатації призводять до крихкості при температурі 475 °C. Ударна в'язкість при кімнатній температурі близька до аустенітних марок, проте при температурах нижче 0 °C результати випробувань рівномірно знижуються. При температурі -50 °C дуплексна сталь переходить у крихкий стан.
Двофазні сталі характеризуються в два рази вищою межею пластичності в порівнянні з кислотостійкими аустенітними марками, при цьому демонструючи відмінну зварюваність і стійкість до розтріскування, вони стійкі до зносу, стирання і ерозії. Вони також демонструють стійкість у середовищах, що містять хлорид-іони, сірководень, карбамід амонію, фосфорну кислоту, нафталін, пентани, хлорне вапно, гідроксид калію, мурашину кислоту, оцтову кислоту, соляну кислоту, карбонат натрію в залежності від робочої температури і концентрації даної речовини. Дуплексні вироби поставляються в пересиченому стані, який досягається при температурі 1000 - 1150℃.
Перші двофазні сталі
Прототипи дуплексних марок були запатентовані у Франції в першій половині XIX століття, де вони знайшли застосування у вигляді теплообмінників і резервуарів для хімічних сполук. Висока стійкість до різних видів солей спонукала конструкторів впровадити дуплексні матеріали в проекти конструкцій, що піддаються впливу морського середовища. Кроки, зроблені в 1970 році, привели до будівництва першого судна для перевезення хімікатів на верфі Dunkerque Shipyard, конструкція якого, серед іншого, складалася з дуплексної сталі. В результаті відкриття нових властивостей і характеристик двофазних сталей, дуплексні марки стали використовуватися в нафтохімічній, паперовій, суднобудівній, кріогенній, нафтогазовій, харчовій, хімічній і фармацевтичній промисловості.
Структура аустенітно-феритних сталей
Частка аустеніту в дуплексних і супердуплексних сталях зазвичай становить близько 40-60%, а решту структури складає ферит. Дуплексні марки вважаються стійкими до напруженої корозії, при цьому вони мають стійкість до корозії по межі зерен, яка викликана виділенням карбідів хрому. Їх основними перевагами є одна з найвищих меж пластичності і стійкість до міжкристалічної корозії. Вони характеризуються дуже хорошими механічними властивостями, формуваністю, стійкістю до корозії під напругою, стійкістю до розтріскування і хорошою зварюваністю. Зварні шви, нанесені за допомогою електродів з дуплексної сталі, особливо чисті і менш схильні до розтріскування, ніж зварні шви з кислотостійких аустенітних сталей.
Розподіл структури - 50/50 не завжди рівномірний і залежить від марки. Багато властивостей і характеристик марок дуплексу залежать саме від співвідношення фериту і аустеніту в структурі сплаву. У разі, коли в марці відносний обсяг аустеніту більший, дуплексні матеріали демонструють більш високу ударну в'язкість, пластичність і корозійну стійкість. Для сплавів, в яких ферит перевершує за обсягом аустеніт, дуплексні вироби характеризуються підвищеними міцнісними властивостями - твердістю, межею пластичності і міцністю на розтяг.
Крім фериту α і аустеніту γ, присутніх в дуплексних сталях, залежно від процесів виділення розрізняють:
- високохромистий ферит α' RPC, що є метастабільною фазою, яка утворюється при температурах в діапазоні 400-550℃. Ділиться на ізоморфні зони з високим і низьким вмістом хрому. Виявляє крихкість при 475℃ і значно знижує пластичність сталі.
- Вторинний аустеніт γ2 RSC, що утворюється в результаті бездифузійного ізотермічного перетворення при температурі нижче 650℃, має хімічний склад, близький до побічного фериту. При температурах 650-800℃ аустеніт має структуру Відманштеттена, а при температурі 700-900℃ утворюється в результаті евтектоїдальної реакції α=σ + γ2.
- Фаза χ RPC, тобто Fe36Cr12Mo10, являє собою фазу типу A48B10, яка підвищує крихкість сталі і значно знижує її корозійну стійкість. Утворюється при температурах 700-900℃ при тривалому відпалі. Містить значно більшу кількість молібдену в порівнянні з фазою σ, виділяючись на межі фази α і фази γ.
- Фаза ε RSC виділяється дисперсно при температурах в діапазоні 500-600℃. Містить велику кількість міді і впливає на стабільність пасивного шару, в результаті чого робить поверхню сталі стійкою до корозії. Утворюється в фазі α, зміцнюючи її.
- Регулярна фаза G при обробці кремнієм і нікелем з'являється в областях разом з елементами на межі α і α'. Виникнення цієї фази викликає відпал матеріалу при температурі 300-400℃. Її поява супроводжується появою високохромистої фази α'.
- Ромбоподібна фаза τ, тобто Fe, Cr, Mo, Ni, утворюється при тривалому відпалі на межі α при температурах 550-650℃.
- Гексагональна фаза R (Fe28Cr13Mo12) і фаза A2B (Fe2Mo), що містять молібден, знижують ударну в'язкість і стійкість до точкової корозії. Вони виділяються в результаті впливу температури в діапазоні 550-650℃ в областях α і α'.
- Тетрагональна фаза σ, тобто Fe-Cr-Mo, викликає підвищення крихкості сталі, знижує стійкість до міжкристалітної корозії і точкової корозії. Впливає на збіднення місць, в яких присутні хром і молібден. Утворюється при температурах близько 650-1000℃.
- Азотиди: Cr2N тригональний і CrN RSC викликають зменшення вмісту хрому в фериті в результаті тривалого відпалу при температурі 700-900℃ або різкого охолодження, яке відносно часто відбувається під час зварювання. В результаті низької розчинності азоту в фериті їх вміст на межі зерен фериту збільшується.
- Карбіди: M7C3 ромбічний іM23C6 RSC викликають міжкристалічну корозію шляхом виділення з твердого розчину шляхом осадження хрому, що прилягає до меж зерен. Карбіди M23C6 утворюються при температурі 600-1000℃, а M7C3 — на межі α і γ при температурі 950-1050℃.
Виробничі процеси та споживання
Хімічний склад дуплексних сталей незначно відрізняється від аустенітних кислотостійких сталей. Двофазні сталі містять в середньому близько 25% хрому, близько 5% нікелю і близько 2% молібдену. Це дозволяє знизити виробничі витрати у зв'язку з високими цінами на нікель і одночасно підвищити механічні властивості та корозійну стійкість. Зменшення вмісту нікелю можливе за рахунок додавання азоту до хімічного складу. Азот дозволяє зберегти стабільну двофазну структуру і одночасно знизити вміст нікелю в складі.
Досить складною операцією є введення азоту в пропорції більше 0,2% до складу дуплексної сталі, і для успішного проведення цього процесу необхідно здійснювати виробництво за допомогою пресованого переплавлення електрошлаку або порошкової металургії. Крім того, розчинений азот в аустеніті підвищує механічні властивості дуплексних марок, які близькі до феритної структури нержавіючих сталей, підвищує стійкість сталі до точкової корозії і покращує зварюваність матеріалів. Вміст азоту в марках супердуплексної сталі, з огляду на більш високий вміст легуючих добавок (Cr, Mn, Mo), становить в середньому 0,3%. У випадку звичайної дуплексної сталі це співвідношення становить 0,15%.
Крім того, пошкоджені та зношені компоненти і деталі машин можна без проблем ремонтувати за допомогою наплавлення, що подовжує термін служби елементів. На жаль, у дуплексних сталей у порівнянні з аустенітними сталями є кілька недоліків. Їх пластична обробка значно ускладнена — кування і прокатка відносяться до числа найбільш складних операцій, а процес волочіння в холодному стані практично неможливо здійснити. Те ж саме стосується глибокого штампування.
Хімічний склад дуплексної та супердуплексної сталі — вплив окремих елементів
На відміну від великої кількості мартенситних марок нержавіючої сталі, дуплексні сталі мають значно обмежений вміст вуглецю. У більшості сплавів цей рівень не перевищує 0,03%. Це значно впливає на поліпшення корозійної стійкості марок дуплексної групи. Низький вміст вуглецю обмежує виділення карбідів хрому, які викликають збіднення областей хрому, прилеглих до меж зерен, що призводить до погіршення стійкості до міжкристалічної корозії.
Нікель у дуплексних сталях підвищує стійкість до органічних і неорганічних кислот, а також позитивно впливає на пасивність сталі. Марганець, як і в більшості видів, підвищує стійкість виробів до стирання, знижує пластичність сталі і збільшує стійкість до адгезивного зносу, проте його занадто висока концентрація може сприяти зниженню критичної температури утворення точкової корозії. Вольфрам додатково підвищує стійкість сталі до точкової і напруженої корозії, стабілізуючи при цьому ферит (наприклад, сталь 1.4501, UNS S32760). Мідь у високих концентраціях погіршує пластичність і зварюваність сталі, тому її концентрація обмежена до < 2%. Слід зазначити, що її присутність позитивно впливає на корозійну стійкість сталі в некислих середовищах і на схильність до корозії під напругою. Додавання молібдену в кількості 1-3% підвищує стійкість сталі до впливу оцтової та сірчаної кислот.
Двокомпонентні прутки, листи та труби — загальне застосування
Застосування дуплексної сталі частково описано у вищезазначеному тексті, проте це були поодинокі згадки. Дуплексна сталь використовується в конструкціях і пристроях, що експлуатуються в морській воді, в установках, конструкціях при видобутку нафти і газу, для елементів, що працюють в атмосфері, забрудненій сірководнем, в суднобудуванні при будівництві суден, що транспортують агресивні хімічні речовини (хімовози), в яких, серед іншого, з дуплексних листів створюються спеціальні перегородки, внутрішні днища, палуби і резервуари для зберігання цих речовин.
Іншими сферами застосування є теплообмінники у вигляді безшовних труб, по яких протікають нафта і газ, морські установки, деталі машин і обладнання паперової промисловості, резервуари, а також трубопроводи в нафтохімічній промисловості, вентилятори, ротори та валки пресів, стійкі до корозійної втоми, установки опріснення води, мішалки для очисних споруд і мішалки для харчової промисловості, трубопроводи для транспортування рідин, що містять хлориди, резервуари та обладнання під тиском, в яких переробляються численні агресивні хімічні речовини.